5 ОЗНАК ТОГО, ЩО ВАША ДИТИНА СТАЄ ПІДЛІТКОМ

Підліток  все частіше перебуває в поганому настрої, стає дратівливим, сумним, замикається в собі

В період  пубертату  відбуваються зміни не лише фізіологічні, а й досить глибокі особистісні. Крім того, найважливішу роль починають відігравати гормони та нейромедіатори. 

В організмі кожної людини є нейромедіатор дофамін, який відповідає за відчуття щастя, благополуччя, радості, безпеки та бере участь у механізмі, який забезпечує стресостійкість.

Базовий рівень дофаміну у підлітків знижується, це означає, що гірше працює система підкріплення, тобто людину перестають радувати звичайні речі і загальний фон її настрою знижується, так само знижується її активність і вона починає шукати пригод. Для того щоб якось компенсувати свій стан.

 Коли підліток  кричить, хамить, грюкає дверима - це тому, що він реально дуже злиться і не справляється зі своїми емоціями. Йому фізіологічно складно відреагувати адекватно ситуації.

 Саме тому підлітки, прагнучи підвищити рівень дофаміну (несвідомо, звичайно) виходять на вулицю і починають шукати різні пригоди, екстремальні речі та нові досліди – тільки так вони можуть підвищити свій рівень радості.  На "пригоди" виділяються більші дози дофаміну, ніж у дорослих. Тобто система працює з більшою амплітудою: базовий рівень нижчий, а сплески інтенсивніші. На «пригоди» вони реагують із особливим задоволенням та радістю.

Підліток  виявляє зневагу до батьківської думки

Якщо для молодших дітей дорослі є важливим орієнтиром, їх думка - істиною, то в підлітка на першому плані виходять однолітки.

Одне з основних завдань цього віку – встановлення відносин із однолітками. 

Друге найважливіше завдання - сепарація від батьків, відділення та здобуття незалежності. 

Ці завдання диктує йому природа. Цим і обумовлено негативне ставлення до батьків, скоріше навіть не негативне, а амбівалентне.

Тут є пастка: думка батьків насправді продовжує для них бути значущою, але демонструвати це відкрито не можна - адже підліток прагне незалежності. Тому зовні він виявляє зневагу, а всередині більш ніж будь-коли потребує підтримки. Але він не може, як маленький, підійти та покласти голову на плече – він має воювати, протистояти, захищати свою незалежність, свою «територію».

Тут від батьків потрібне неймовірне терпіння – важливо не бути надто наполегливими, але й не ігнорувати. Важливо, щоби підліток знав, що батьки поруч і відкриті до нього. Не сприймати нападки підлітка на свій рахунок, не відвертатися від нього, але й не ігнорувати,  пускаючи  все це на самоплив.

У підлітка  знижується мотивація до навчання

В цілому, у дітей підліткового віку знижується інтерес до всього - їм перестає бути цікаво ходити на гуртки, на різні захоплюючі заняття, знижується значущість всього цього. Якщо проводити багато часу з підлітками, стане ясно - їх найуживаніші слова це «нудьга», «сум», «мені нудно». Постійне почуття спустошення, пригніченості, сприйнятливість до стресу.  Це можна пояснити  зниженням рівня дофаміну – саме це може давати такий ефект.

Найбільш активно і яскраво виявляється й інтерес, що зберігається - це спілкування з однолітками. З боку це виглядає як «він весь час сидить у телефоні», але насправді це і є та сама необхідна комунікація з однолітками. Решта цікавить підлітка в другу чергу - і це нормально.

Батькам важливо не бути надто наполегливими, але й не пускати все на самоплив. Важливо, щоб підтримувалося виконання обов'язків, дотримання домовленостей, щоб підліток брав на себе  відповідальність у тому, що з ним відбувається. Хоча б у тому обсязі, в якому це можливо.

Підліток  прагне приєднатися до будь-якої субкультури

Підлітки  шукають себе. Для цього їм потрібно зруйнувати все старе та побудувати нове. Вони намагаються зрозуміти – хто я, чого хочу, що для мене важливо. І часто вони свою ідентичність шукають через ототожнення з якимись субкультурами – це вносить ясність.

У них у голові світ руйнується, простір навколо на шматки розлітається, і їм важливо знати, що десь їх розуміють та приймають – саме це вони знаходять у товаришах із субкультури. Тому часто всі ці підліткові субкультури охарактеризовані тим, що повстають проти світу дорослих. Адже протистояти дорослим дуже важливо, точніше, створювати видимість цього протистояння.

Підліток  починає люто охороняти свій особистий простір

Кімната стає фортецею, на комп'ютері - пароль, до особистих речей підлітки ставляться набагато бережніше, ніж раніше. Не тому, що вони хочуть приховати щось жахливе, як відразу думають багато батьків, а тому, що це дає їм відчуття власних кордонів, відчуття самостійності, цілісності, відчуття своєї ідентичності.

Якщо батьки зараз намагаються ці межі порушити, лізуть в особисті речі, влаштовують перевірки, то між ними і підлітком  створюється ще більша дистанція.

Батькам важливо допомогти підлітку  у підтримці цих кордонів, поставитися до них з повагою, це додасть його новому тендітному світу стійкості, а якщо батьки чимось стурбовані, то краще говорити про це відкрито. Можливо, підліток відповість на це з вдячністю та зможе виявляти більше відкритості, коли побачить, що на його територію не зазіхають.

Автор  Марія Завалішина,  підліткова психологиня

Як говорити з дітьми? Рекомендації від тренерки Асоціації дитячих центрів України Олени Жупанової

Торгівля людьми: подбай про власну безпеку!

Торгівля людьми - це не міф!

План проведення заходів під час акції "16 днів проти  насилля"

План проведення тижня толерантності 

Рекомендації батькам щодо безпеки дітей в інтернет-просторі 

Профілактика булінгу як пріоритетний напрямок у створенні комфортної атмосфери в школах

Як витягнути дитину з кіберреальності

Нам вже звичніше бачити дитину з гаджетом, ніж з м’ячем у руках. Потрібно не дозволити дитині вирости у кіберреальності та повернути її на планету Земля.

Дітям подобається віртуальна реальність своєю гнучкістю. Там вони можуть стати ким завгодно і коли завгодно. На жаль, але і без того рухома дитяча психіка, накладаючись на рухливість віртуала, може призвести до сумних наслідків. Їхнє життя в умовах віртуального світу не має нічого спільного з реальністю.

Підліткам завжди простіше змоделювати себе в комп’ютері, ніж знайти себе в цьому світі. Психіка так влаштована, що вони виберуть той шлях, який їм пройти легше.

Дитинство, проведене поза цього світу, ніколи не зможе вписати дитину в нього після досягнення свідомого віку. Тому дитину потрібно терміново вилучати з кіберпростору, поки вона не втрачена для суспільства остаточно і безповоротно.

По-перше, провину за життя свого чада по ту сторону монітора повинні взяти на себе дорослі. Дитину можна як завгодно довго відчитувати за те, що вона “не вилазить” з-за комп’ютера. Діти не винні. У цьому винні дорослі.

По-друге, потрібно вводити працетерапію. Основна робота дітей — це навчання. Вони будуть брехати вам і брикатися, але необхідно брати у свої руки тотальний контроль над їх навчанням.

Крім того, у дитини повинні бути обов’язки по дому. Винести сміття, пропилососити або помити посуд — це дрібниці. Але за умови, що робити вони це будуть кожен день, ці дрібниці “прив’яжуть” дитину до справжньої реальності.

“Коли зробиш, можеш пограти” — фраза, якою ви повинні озброїтися. Це пряник. А батогом нехай буде штраф у вигляді заборони на ігри в разі, коли дитина своїх обов’язків не виконає.

По-третє, вам потрібно створити спільне з дитиною дозвілля. Дітям потрібна увага, так дайте їм її. Візьміть за правило кудись разом вибиратися у вихідні. Заздалегідь погоджуйте своє дозвілля з дитиною.

Це можуть бути польоти в аеротрубі, виставка робототехніки, майстер-клас з ліплення з глини й т. д. Дитина втягнеться і з часом стане сама генерувати ідеї, як вам провести більше часу разом.

Звіт про проведені заходи "Протидія торгівлі людьми"

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПЕРЕЖИТИ ДНІ ВИМУШЕНОГО КАРАНТИНУ.

Як виховати більш впевнену в собі дитину: 12 порад від психолога

Інколи для того, щоб відважитись на кардинальні зміни, прийняти складне рішення, нам не вистачає впевненості. А все тому, що ще з дитинства ми боїмось невдач та можливості когось розчарувати. Тому, якщо ви хочете, щоб ваші діти не стикались з подібним, ознайомтесь із порадами від психолога Карла Пікарта, як виховати впевнену в собі дитину.

Впевненість в собі — це один із найкращих подарунків, який батьки можуть зробити своїй дитині.

Карл Пікарт, психолог та автор 15 книг для батьків, вважає, що дитина, яка не відчуває довіри зі сторони батьків, неохоче пробуватиме щось нове, адже боятиметься невдач та можливості розчарувати інших. А як результат, це може негативно вплинути на її подальше життя. Тому робота батьків полягає в заохочуванні дитини та підтримці, оскільки їй доводиться вирішувати складні завдання.

Отож, якщо ви хочете виховати більш впевнену в собі дитину, ознайомтесь із 12 порадами від Карла Пікарта.

1. Цінуйте зусилля дитини, незважаючи на те, досягла вона успіху чи ні

Коли ви дорослішаєте, то важливим є сам процес, а не пункт призначення. Тому, як радить Карл Пікарт, заб’є ваша дитина гол у ворота противника, чи викотиться він поза межі поля, — аплодуйте їй, виражаючи своє захоплення.

Діти ніколи не повинні ніяковіти через спробу щось зробити.

2. Заохочуйте дитину до практикування чогось нового

Заохочуйте дитину займатись тим, що її цікавить, але старайтесь не тиснути на неї.

За словами геніальної піаністки Harmony Shu, вона почала займатись, коли їй було 3 роки. Однак постійні заняття давали впевненість в тому, що з часом в неї все виходитиме набагато краще.

3. Дозвольте дитині самостійно вирішувати проблеми

Якщо ви самі виконуєте всю важку роботу за свою дитину, в неї ніколи не розвинуться здібності та не з’явиться впевненість, що вона може вирішувати проблеми самостійно.

Надмірна батьківська допомога може перешкоджати розвитку впевненості в собі, адже бере початок від з’ясування всього самостійно

4. Дозвольте дитині чинити так, як дозволяє її вік

Не надійтесь, що ваша дитина буде робити все так, як годиться дорослому.

Думка про те, що добре — це лише так, як роблять батьки, може перешкоджати намаганням щось зробити по-своєму. Прагнення відповідати очікуванням, які не відповідають віку дитини, можуть знизити впевненість в собі

5. Заохочуйте цікавість

Інколи ви можете втомлюватись, відповідаючи на нескінченні запитання дитини, але її прагнення все знати потрібно лише збільшувати.

Пол Харіс з Гарвардського університету зазначив, що задавати запитання — це корисна вправа для розвитку дитини, тому що означає, що вона розуміє про існування речей, про які вона нічого не знає.

Коли діти починають ходити до школи, ті, батьки яких заохочували до пізнання нового, краще сприймають інформацію за інших однокласників. Іншими словами, вони знають, як вчитись краще та швидше.

6. Не створюйте дитині легких шляхів та не робіть винятків

За словами психолога Пікарта, такі вчинки зі сторони батьків ніколи не сприятимуть розвитку впевненості в собі.

7. Не критикуйте дитину

Ніщо не завдаватиме більшої шкоди самооцінці дитини, аніж критика. Батьки не повинні казати дітям, що ті зробили щось погано, однак мають підтримувати та вносити певні пропозиції.

Якщо ваша дитина боїться зазнати невдачі, тому що знає, що ви будете злитись чи розчаруєтесь в ній, вона ніколи не пробуватиме чогось досягнути.

Найчастіше батьківська критика понижує самооцінку та розуміння власної важливості

8. Сприймайте помилки як шанс навчитись чогось

“Якщо ви вчитесь на помилках, то зміцнюєте впевненість в собі”, - стверджує психолог.

Але це може статись лише тоді, коли батьки сприймають помилки, як можливість удосконалюватись.

Не старайтесь постійно захищати свою дитину від провалів. Дозвольте їй помилитись, щоб допомогти зрозуміти, як наступного разу по-іншому можна вирішити те чи інше питання.

9. Будьте готові до нових викликів та випробувань в житті дитини

Щоб дитина була впевнена в собі, батькам слід показувати, що, незалежно від того, яким страшним та важким може здаватись випробування, вона все подолає.

10. Вчіть дитину того, що самі знаєте

Батьки завжди герої для своїх дітей, принаймні, поки останні ще не виросли. Тому використовуйте цю силу, щоб навчити дитину того, що ви знаєте самі — як думати, діяти та говорити. Подавайте хороший приклад і будьте зразком для наслідування.

Якщо дитина бачить, як її батьки досягають успіху, то й сама буде більш впевнена в собі і в тому, що вона теж може багато чого досягнути.

11. Підтримуйте дитину, коли в її житті стається неприємність

Життя несправедливе, і рано чи пізно, але кожна дитина дізнається про це і відчує на власному досвіді. Тому коли діти стикаються з неприємностями, батьки повинні підтримувати та нагадувати, що на шлях до успіху можуть бути і невдачі.

12. Будьте авторитетом, однак не надто суворим

Коли батьки дуже вимогливі або занадто суворі, впевненість в собі значно знижується. Розуміння того, що за вчинене можна бути покараним, віддаляє дитину від дій та намагань самоутвердитись.